Етимологічний словник Фасмера етимологію цього слова подає таким чином:
http://vasmer.narod.ru/p680.htm
Слово:сударьВ інших он-лайн версіях словника Фасмера, наводиться і таке:
Ближайшая этимология: II "вид сосуда", только др.-русск. (Срезн. III, 596). Срезн. производит от суд II, сосуґд. Страницы: 3,795
Слово:суґдарь Ближайшая этимология: III, судаґрыня. Сокращено из госудаґрь, госудаґрыня; см. Соболевский, Лекции 125, 216; Преобр. II, 413. Страницы: 3,795
Слово:госудаґрь,Що ж таке "господар" за словником Фасмера:
Ближайшая этимология: госудаґрыня (Домостр. К. 20), др.-русск. государь, часто в Новгород. грам. 1516 г. (Напьерский 320 и др.); см. Котошихин 54 и сл. и т. д. Народн. также осудаґрь, суґдарь, даже осу (Борис Годунов, Царск. Слово); см. Соболевский, ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 63.
Дальнейшая этимология: Из господаґрь.
Слово:господаґрь
Ближайшая этимология: "князь в [бывш.] Молдавии и Валахии", стар. "господин, повелитель"; русск.-цслав. господарь "господин", болг. господаґр, сербохорв. госпо°да?р, словен. gospodaґr, чеш. hospodaґr№, польск. gospodarz, в.-луж. hospodarґ, н.-луж. goґspodarґ. Из господаґрь произошло госудаґрь, затем -- осударь, сударь, -с как сокращенное почтительное обращение; см. Соболевский, Лекции 149. Однако сюда не относится част. -ста, вопреки Соболевскому (там же и ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 64). Дальнейшая этимология: Слово связано с госпоґдь. Передача формы без -р-(-п-) через тюрк. или фин. посредство (Бернекер 1, 335) невероятна. Объяснение из ср.-перс. gЎspanddѓr "владелец овец" (Корш, Bull. Ас. Sc. Pbourg 1907, 758) крайне сомнительно в фонетическом отношении. [См. еще в последнее время Крогман, Festschrift Vasmer, стр. 253 и сл. -- Т.] Рум. hospodaґr "господарь, румынский князь" заимств. из укр. (Брюске, JIRSpr. 26, 27). Комментарии Трубачева: [Якобсон ("Word", 8, 1952, стр. 390) вновь поднимает вопрос о заимствовании русск. слова из чеш. -- Т.] Страницы: 1,446
Слова "ГОСПОДар", ГОСПОДь, російські: ГОСПОДствовать, ГОСПОДин, ГОСПОДа — є спільнокореневими, на відміну від ГОСУДарство.
Слід також згадати, що білоруською мовою "господар" буде: "гаспадар", "спадар" етимологічно означає — зверхник, намісник (барин, служитель, хозяїн), управляючий, духовне звання чиновника, наглядач.
Господар — хазяїн, землевласник [2] [3]
Господь — давнє складне слово з не цілком з'ясованою етимологією, найвірогідніше,споріднене з лат. Hospes "господар, гість, чужинець" і походить разом з ним від іє. *ghosti-pot-s у якому першим компонентом є *ghostis "гість", що втратило -ti- всередині слова, як це нерідко буває в словах типу титулів; другим компонентом є індоєвропейське *potі(s) "пан, володар" (порівняй споріднені литовське pàts "сам; чоловік", латинське potіs "могутній", грецьке "чоловік (дружина)", давньоіндійське pátih "пан, чоловік"); первісним значенням, отже, мало бути "пан гостей".[3]
Гостинець — велика дорога, широкий битий шлях із упорядкованою проїзною частиною; інша назва Княжого тракту.
Госпіталь — "церковна лікарня, притулок" — через посередництво російської мови запозичено з голандської; голандське hóspitaal "госпіталь" походить від слат. hоspitālе "притулок (для бідних, старих)", яке виникло в результаті скорочення виразу hоspitālе cubiculum "кімната для гостей, вітальня"; латинський прикметник hоspitālis, -e "належний до гостя, гостинний" є похідним від hоspes "господар, гість", спорідненого зі старослов'янським господь.[3] Може бути пов'язане з давньоіндійським jaspátih.
Етимологічно середньоперське gōspanddār означає "власник овець".[3]
Цікаво, що радянський термін "народне господарство" (економічний термін, який використовувався в СРСР для позначення сукупності галузей і сфер) — англійською мовою звучить як "національна економіка".
http://en.wikipedia.org/wiki/National_economy
Російське "государство" може походити від німецького "гау" (Gau) — округ ( німецький термін для регіону всередині країни, часто колишні або фактичні провінції), і "сударь" — зверхник, начальник, наглядач. "Округи з начальниками", "округи з наглядачами", "провінції з наглядачами". (округи з посадженими посадниками).
"Гау" в англійській вікі: http://en.wikipedia.org/wiki/Gau_(country_subdivision)
Аркас про князя:
Тих багатих і торговельних людей треба було захистити, треба було оборонити їх од сусідів, ласих на їхні товари та багацтво. Тому то київські люде, особливо значнійші, більші, що прозивалися боярами, здавна позаводили при собі ватаги людей сильних, одважних, військових. Згодом у Київі зібралося чимале військо і воно обороняло місто од сусідів та ходило з купцями, як вони везли свої товари в чужий край. Старший над тим військом був київський князь.
Але вже десь у VIII столітті найпізніш, київські князі перестали бути тільки сторожами київської торговлі; маючи велике військо - дружину, що треба було його чимсь прогодувати, вони почали нападати на сусідні племена та споружати далекі походи.[1]
Ті походи на чужі землі збогачували дружину та князя, бо купці-дружинники навозили звідти чимало товару, невольників і потім те все продавали. Що далі, то все зростала дружина київського князя й охота до походів за данею в підбиті вже землі та до наскоків в далекі чужі краї.[1]
Етимологічно слова "спадар", "сударь", "господар", "князь" — означають зверхника, начальника, наглядача. .Ті, що сиділи далі і до них не можна було часто ходити, платили тільки дань та давали помочи під час воєнного походу, але мали ще своїх князів і сами собою порядкували; до инших сажав київський князь з своєї руки князя, а ще до инших посилав своїх "мужів" - "посадників" і ті вже робили так, як скаже київський князь. . Сажаючи своїх князів та підручних в чужих землях, київський князь ніби то робив їм добро: обороняв їх од сусідів, заводив спокій, нищив і карав розбійників, а зате приходив що року зимою по дань, а часом держав там своїх "мужів" цілий рік з військом. Обійшовши землі зимою, князі й бояре разом з купцями на весну зїздилися у Київі і поскладавши товари на човни, везли Дніпром на продаж аж до Царгороду, до Греків[1]
В знаменитій пісні групи ДДТ "Родіна" співається про країну: "Еееей, начаааальниииик!"
P.S. Етимологія — "істинне, первісне значення слова, або встановлення первісного значення слова"[4]
Примітки і література:
[1] М. Аркас - Історія України-Русі.1908 (том 1)[2] Пискунов Ф. Словарь живого народного , письменного и актового языка русских южан. Изд . 2-е. К., 1882
[3] О.С. Мельничук, О.Д. Білодід, В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко Етимологічний словник української мови (том 1), К.: "Наукова думка", 1982. (сторінки: 574-575)
[4] Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. Том другий Д/Копці (сторінка: 173)
