Етимологія слова ГОСУДАРСТВО

Дуже цікавою і промовною є етимологія російського слова "государство".

Етимологічний словник Фасмера етимологію цього слова подає таким чином:

http://vasmer.narod.ru/p680.htm

Слово:сударь
Ближайшая этимология: II "вид сосуда", только др.-русск. (Срезн. III, 596). Срезн. производит от суд II, сосуґд. Страницы: 3,795

---

Слово:суґдарь Ближайшая этимология: III, судаґрыня. Сокращено из госудаґрь, госудаґрыня; см. Соболевский, Лекции 125, 216; Преобр. II, 413. Страницы: 3,795

 В інших он-лайн версіях словника Фасмера, наводиться і таке:

Слово:госудаґрь,
Ближайшая этимология: госудаґрыня (Домостр. К. 20), др.-русск. государь, часто в Новгород. грам. 1516 г. (Напьерский 320 и др.); см. Котошихин 54 и сл. и т. д. Народн. также осудаґрь, суґдарь, даже осу (Борис Годунов, Царск. Слово); см. Соболевский, ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 63.
Дальнейшая этимология: Из господаґрь.

 Що ж таке "господар" за словником Фасмера:

Слово:господаґрь
Ближайшая этимология: "князь в [бывш.] Молдавии и Валахии", стар. "господин, повелитель"; русск.-цслав. господарь "господин", болг. господаґр, сербохорв. госпо°да?р, словен. gospodaґr, чеш. hospodaґr№, польск. gospodarz, в.-луж. hospodarґ, н.-луж. goґspodarґ. Из господаґрь произошло госудаґрь, затем -- осударь, сударь, -с как сокращенное почтительное обращение; см. Соболевский, Лекции 149. Однако сюда не относится част. -ста, вопреки Соболевскому (там же и ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 64). Дальнейшая этимология: Слово связано с госпоґдь. Передача формы без -р-(-п-) через тюрк. или фин. посредство (Бернекер 1, 335) невероятна. Объяснение из ср.-перс. gЎspanddѓr "владелец овец" (Корш, Bull. Ас. Sc. Pbourg 1907, 758) крайне сомнительно в фонетическом отношении. [См. еще в последнее время Крогман, Festschrift Vasmer, стр. 253 и сл. -- Т.] Рум. hospodaґr "господарь, румынский князь" заимств. из укр. (Брюске, JIRSpr. 26, 27). Комментарии Трубачева: [Якобсон ("Word", 8, 1952, стр. 390) вновь поднимает вопрос о заимствовании русск. слова из чеш. -- Т.] Страницы: 1,446

Слова "ГОСПОДар", ГОСПОДь, російські: ГОСПОДствовать, ГОСПОДин, ГОСПОДа — є спільнокореневими, на відміну від ГОСУДарство.

Слід також згадати, що білоруською мовою "господар" буде: "гаспадар",  "спадар" етимологічно означає — зверхник, намісник (барин, служитель, хозяїн), управляючий, духовне звання чиновника, наглядач.

Господар — хазяїн, землевласник ^{[2] [3]}

Господь — давнє складне слово з не цілком з'ясованою етимологією, найвірогідніше,споріднене з лат. Hospes "господар, гість, чужинець" і походить разом з ним від іє. *ghosti-pot-s у якому першим компонентом є *ghostis "гість", що втратило -ti- всередині слова, як це нерідко буває в словах типу титулів; другим компонентом є індоєвропейське *potі(s) "пан, володар" (порівняй споріднені литовське pàts "сам; чоловік", латинське potіs "могутній", грецьке "чоловік (дружина)", давньоіндійське pátih "пан, чоловік"); первісним значенням, отже, мало бути "пан гостей".^[3]

Гостинець — велика дорога, широкий битий шлях із упорядкованою проїзною частиною; інша назва Княжого тракту.

Госпіталь — "церковна лікарня, притулок" — через посередництво російської мови запозичено з голандської; голандське hóspitaal "госпіталь" походить від слат. hоspitālе "притулок (для бідних, старих)", яке виникло в результаті скорочення виразу hоspitālе cubiculum "кімната для гостей, вітальня"; латинський прикметник hоspitālis, -e "належний до гостя, гостинний" є похідним від hоspes "господар, гість", спорідненого зі старослов'янським господь.^[3] Може бути пов'язане з давньоіндійським jaspátih.

Етимологічно середньоперське gōspanddār означає "власник овець".^[3]

Цікаво, що радянський термін "народне господарство" (економічний термін, який використовувався в СРСР для позначення сукупності галузей і сфер) — англійською мовою звучить як "національна економіка".
http://en.wikipedia.org/wiki/National_economy

Російське "государство" може походити від німецького "гау" (Gau) — округ ( німецький термін для регіону всередині країни, часто колишні або фактичні провінції), і "сударь" — зверхник, начальник, наглядач. "Округи з начальниками", "округи з наглядачами", "провінції з наглядачами". (округи з посадженими посадниками).

"Гау" в англійській вікі: http://en.wikipedia.org/wiki/Gau_(country_subdivision)

Аркас про князя:

Тих багатих і торговельних людей треба було захистити, треба було оборонити їх од сусідів, ласих на їхні товари та багацтво. Тому то київські люде, особливо значнійші, більші, що прозивалися боярами, здавна позаводили при собі ватаги людей сильних, одважних, військових. Згодом у Київі зібралося чимале військо і воно обороняло місто од сусідів та ходило з купцями, як вони везли свої товари в чужий край. Старший над тим військом був київський князь.
Але вже десь у VIII столітті найпізніш, київські князі перестали бути тільки сторожами київської торговлі; маючи велике військо - дружину, що треба було його чимсь прогодувати, вони почали нападати на сусідні племена та споружати далекі походи.^[1]

Ті походи на чужі землі збогачували дружину та князя, бо купці-дружинники навозили звідти чимало товару, невольників і потім те все продавали. Що далі, то все зростала дружина київського князя й охота до походів за данею в підбиті вже землі та до наскоків в далекі чужі краї.^[1]

Ті, що сиділи далі і до них не можна було часто ходити, платили тільки дань та давали помочи під час воєнного походу, але мали ще своїх князів і сами собою порядкували; до инших сажав київський князь з своєї руки князя, а ще до инших посилав своїх "мужів" - "посадників" і ті вже робили так, як скаже київський князь. . Сажаючи своїх князів та підручних в чужих землях, київський князь ніби то робив їм добро: обороняв їх од сусідів, заводив спокій, нищив і карав розбійників, а зате приходив що року зимою по дань, а часом держав там своїх "мужів" цілий рік з військом. Обійшовши землі зимою, князі й бояре разом з купцями на весну зїздилися у Київі і поскладавши товари на човни, везли Дніпром на продаж аж до Царгороду, до Греків^[1]

Етимологічно слова "спадар", "сударь", "господар", "князь" — означають зверхника, начальника, наглядача. .


В знаменитій пісні групи ДДТ "Родіна" співається про країну: "Еееей, начаааальниииик!"


P.S. Етимологія — "істинне, первісне значення слова, або встановлення первісного значення слова"^[4]

Примітки і література:

[1] М. Аркас - Історія України-Русі.1908 (том 1)
[2] Пискунов Ф. Словарь живого народного , письменного и актового языка русских южан.  Изд . 2-е. К., 1882
[3] О.С. Мельничук, О.Д. Білодід, В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко  Етимологічний словник української мови (том 1), К.: "Наукова думка", 1982.  (сторінки: 574-575)
[4] Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. Том другий Д/Копці (сторінка: 173)

Етимологія слова ПОЖАЛУЙСТА

Етимологія — "істинне, первісне значення слова, або встановлення первісного значення слова".^[1]
 

Фасмер про слово ПОЖАЛУЙСТА

Що пише Фасмер про етимологію слова ПОЖАЛУЙСТА?
http://vasmer.narod.ru/p519.htm

пожаґлуй,
Ближайшая этимология: пожаґлуйста. Обычно рассматривают как сокращение 1 л. ед. ч. пожаґлую. Ср. благодаґрствуй из -ую; см. Соболевский, Лекции 95; ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 63. Другие видят здесь форму 2 л. повел. накл. пожаґлуй, как и в пожаґлуй-ста (ср. ста) и форму 2 л. мн. ч. пожаґлуйте (Ягич, AfslPh 23, 541; Будде ¹, ИОРЯС 3, 930 и сл.; Потебня у Халанского, ИОРЯС 4, 266). Ср. пожалуйте, разбудите (Курганов, 1769 г., по Будде, там же). Комментарии редакции: ¹ Автор не точен: см. цитату, приведенную Е. О. Будде (там же) из замечаний А. П. Соболевского, помещенных на страницах "Журнала Мин-ва Народного Просвещения" (I897, N^o 11). -- Прим. ред.

 

Володимир Даль

Он-лайн "Толковый словарь живаго великорусского языка" взагалі не згадує це слово. Звичайно, що це є дуже дивним.

http://slovardalja.net/letter.php?charkod=207

Перші згадки використання слова "пажалуйста" мені, наразі, невідомі. А як з цим словом у інших слов'янських мовах? 

Білоруська: калі ласка
Українська: будь ласка
Польська: proszę
Чеська: prosím 
Сербська і болгарська - моля і молим.
Македонська: ве молиме
Хорватська: molim.
Словацька і словенська: prosím

Дивно..

Походження слова ПАЖАЛУСТА

Існує ботанічний термін "Balausta", який використовується для опису плоду  Punica granatum , широко відомого як граната. Але навряд чи на "спасібо" відповідали називаючи ягоду-плід граната, чи "гранатовий колір" (від лат. "Balaustium" гранатовий колір) у відповідь. Набагато ближчим вокалізмом є слово "алушта". На Кримському півострові є населений пункт з аналогічною назвою. У 12 столітті араби місто "Алушта" називали Шалушта.^[2] Але етимологічно назва населеного пункту походить від грецького "alysta" і дослідно означає "невмите", "немите", "невикупане".^[2]

Завівши мову про арабів, слід вказати, що Аллах (араб. الله ) може звучати як Аллаг, Алла, Оло, Олло) — означає Всевишній, Бог. Місто "Багдад" - назва, яка в перекладі означає "божий дар". Хоча існує кілька версій походження назви, але за найбільш вірогідною і найпоширенішою версією — назва міста "Багдад"  походить із середньоперської мови^{[3][4][5][6][7]} від з'єднання слів bhaga — «бог» та dād — «даний», і перекладається як "Богом даний" (Аллахом даний).  "Слава Аллаху" арабською звучатиме як "Багаулла" : بهاء الله‎. 

Зайвим є відзначати схожість слів "багаулла" і "пожалуйста"
"Багаулла" в англійській вікі: Bahá'u'lláh
"Багаулла" в українській вікі: Багаулла.

P.S. Окремого дослідження етимології потребує і російське слово "спасибо", адже за Фасмером воно виглядає так:

http://vasmer.narod.ru/p661.htm

Слово:спасиґбо,

Ближайшая этимология: диал. также "благодарность" (своегоґ спасиґба не жалеґй, Мельников 8, 139), укр. спасиґбi "спасибо". Из *съпаси богъ; см. Соболевский, Лекции 127. Староверы избегают этого выражения, потому что они видят в нем "спаси бай" и усматривают якобы в бай название языческого бога (Кулик. 111).

Українська: дякуй

Білоруська: дзякуй

Польська: dziękuję

Чеська: děkuji

Сербська і болгарська - хвала і благодаря.

Македонська: ви благодарам

Хорватська: hvala
Словацька і словенська: ďakujem і hvala

Примітки і література:

[1] Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. Том другий Д/Копці (сторінка: 173)
[2] М. Т. Янко. Топонімічний словник України, К., «Знання», 1998, стор. 23
[3] http://admin.iraqupdates.net/p_articles.php/article/35631
[4] http://www.blackanthem.com/News/Fact_Sheets/Baghdad_Iraq10693.shtml
[5] http://persiangulfstudies.com/en/index.asp?P=NEWS2&Nu=45
[6] http://islam.about.com/cs/history/a/aa040703a.htm
[7] http://www.iranica.com/articles/baghdad-iranian-connection-1-pr-Mongol

Етимологія слова КРЕМЛЬ

Деякі роздуми на цю тему:

Етимологічний словник української мови
 
Прасловянське Kremiti — означало крушити, дробити, з яким повязані українські крім, крома, кремсати.[1]  З ним же пов'язане слово "кремінь" — твердий, малопластичний і крихкий мінерал (крушиться на окремі частинки, окрайки). Крем — крім, окремий, чеське Krema, словацьке Krem, пов'язане з Крома.[2] Давньоруське "крома" — "окраєць"[2] Типу окремий (як і кремінь крихкий — крошиться на окремі частини).

Кромлех (http://en.wikipedia.org/wiki/Cromlech) — бриттське слово, яке використовується для опису доісторичних мегалітичних структур, де CROM означає «вигнутий» і llech означає "плита".  Crom_Dubh (http://en.wikipedia.org/wiki/Crom_Dubh) теж в перекладі "кривий чорний". Може бути етимологічний зв'язок з кромлех.. Обидва містять елемент "Кром", який є сенсом кельтського терміну "вигнутий", але може мати якесь значення раніше.  

Кремпіль — деревяна палиця, на яку вішають вівцю щоб зняти з неї шкіру. Слово запозичене з польської мови; як і чеське krumpolec — означають "шматок дерева для затискання чогось" і походять від старонімецького krummholz — "криве дерево вживане ковбасниками", утворене з основ прикметника krumm - кривий, та Holz - дерево.[1] Отже, кремпіль і кромсати (не кремсати), можливо, мають не слов'янське походження.
Етимологія — "істинне, первісне значення слова, або встановлення первісного значення слова".[3]

Як бачимо, первісне значення слів крома, крем, кремінь, крім, кремсати — етимологічно пов'язане з каменем. Не можна вважати "крем" топоосновою з топоформантом -ль (якщо, звісно, "кремь" етимологічно не значить "ліс", бо в такому випадку мова вже йде не про слов'янський "крем"), щоб отримати "кремль", оскільки "крем" пов'язане з "крома" і  Kremiti — крушити, дробити, тобто з каменем. Дерево не крошиться, і, окрім того, етимологічно засвідчено, що істинне значення слова "кремль" у росіян пов'язане з кращою частиною лісу, заповідника, а не каменем чи крушінням. Також, відомо, що слово "кремль" вживалось лише на територіях російського краю, а в інших слов'ян такого слова неіснувало. Були кріпості, городи (кийови, "обгороджені частоколом-киями"), дитинці, фортеці, цитаделі.

Фасмер

Що пише Фасмер про етимологію слова кремль?

http://vasmer.narod.ru/p321.htm

Ближайшая этимология: род. п. -мляґ "крепость внутри города", др.-русск. кремль, I Соф. летоп. под 1445 г.; Мунехин (1493 г.), стр. 216; библия 1499 г. и др. (Срезн. I, 1320), также крем(ь)никъ, 1331 г. (Забелин, Энц. Слов. 38, 930). Сюда же: кремь м. "часть засеки, где растет лучший строевой лес", кремлеЁвый "крепкий, прочный" (о строительном лесе), кремлеЁвая соснаґ "сосна на опушке леса (на сухой почве)", тоб. (ЖСт., 1899, вып. 4, стр. 497). Родственно креґмень и кромаґ (см.), согласно Миклошичу (Мi. ЕW 137), Соболевскому (РФВ 70, 86 и сл.). Из *кремльнъ произошло нем. Kremelin (Майерберг), франц. Cremlin; см. Соболевский, там же. Неприемлемо фонетически объяснение из кыпч. k„rm„n "крепость", монг. kerem, калм. ker—•, вопреки Рамстедту (KWb. 227), Рясянену (FUF Anz. 24, 49).

Комментарии Трубачева: [Маловероятна этимология Махека (SPFFBU, 2, 1953, стр. 127 и сл.); кремль из krе№р-, креґпкий. -- Т.]

 
За Фасмером, слово "кремль" має відношення до дерева (будівельного лісу).

Володимир Даль

В «Толковом словаре живого великорусского языка» Володимир Даль:

КРЕМЛЬ - м. крем, кремник стар. и кром (от кромить, кромленое место), детинец, внутреняя крепостца, крепость внутри города; стена с бойницами, воротами, башнями, ограждающая важнейшую часть города, дворец, казну и пр. кремлевский, до кремля относящ. кремлевой, часть его составляющий. кремлевое дерево, на краю леса, одиноко и на просторе выросшее; крепкое строевое, здоровое. кремь ж. стар. лучшая часть заповедника, крепкий и крупный строевой лес в заветном бору. кремлевник м. арх. вят. хвойный лес по моховому болоту.[7] 

Відомо, що не на усіх російських територіях був камінь.

Згідно журналу (1928 рік), в Московській, Володимирській, Ярославській, Костромській, Нижньоновгородській і ін. губерніях мало каменю, тому будівництво 1 км шосе обходиться в 16 000 рублів.[4] Тому прийдеться думати про клінкер, оскільки є 5 клінкерних заводів (в Україні і Білорусії).[4][5] Камінь в ті часи брали в Мінській губернії.

Якщо дитинець, кріпость камяні — то вони "кром". Наприклад, Псковський Кром. Якщо дитинець деревяний — то він не "кром" і не слов'янське "крем", оскільки ці слова стосуються каменю, а — кремль. Дерево не крошиться як камінь, а тому не кром і не крем. Також, не давньоруське: Krep — кріпкий, міцний; (бо кріпость тоді). Коли на певних територіях каменю нема — привикають люди з тих територій кріпості (кроми)  кам'яні називати "кремлями" (бо свої так називають), тому і не зважають, що чужі кріпості не деревяні. 


Дерев'яними були: Московський Кремль, Тверський Кремль, Коломненський Кремль, Новгородський Кремль, частоколи.

Кармель 

Цікавою є спільна етимологія "кремля" як "найкраща частина лісу", дерева, сад з семітським "Кармель" — гірським масивом на північному-заході Ізраїлю. 

Кармель (Керем Ель) — буквально: "Божий виноградник". За словником Ф. Л. Шапіро: '' 1) цветущая земля; 2) свежие фрукты; 3) гора Кармел''. Інший переклад: karmel 'густий сад ', 'тучная почва, густо заросшая деревьями'[6] Існує також і інша версія походження назви гірського масиву Кармель — це зжате КЕРЕМ ЕЛЬ -''Сад Божий'', від Керем - виноградник, сад; Ель - Бог.

Ось що писала Детская энциклопедия Академії педагогічних наук СССР в 1967 році:

Кремль — центральна укріплена частина російських середньовічних городів (город і град - слова, що означають "укріплення"), зазвичай розташована на високому місці.[8] Як правило, княжа резиденція.[8]

У Етимологічному словнику Н. Шанського: Кремль буквально — «обмежена, обнесена (стінами) частина города» і, значить «город в городі».[9]

Отже слово у різні часи мало різне значення.

Примітки і література:

[1]Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1983. ISBN 5-12-001263-7
Том третій: Кора-М / Укл.: Р.В.Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9 (сторінка: 83) 
[2] Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1983. ISBN 5-12-001263-7
Том третій: Кора-М / Укл.: Р.В.Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9 (сторінка: 82) 
[3] Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. Том другий Д/Копці (сторінка: 173)
[4] Стаття «Типы дорог в СРСР в ближайшем будущем», проф. Д.Крынин, Журнал «За рулем» №3, 1928 рік. (сторінки: 28, 29)
[5] Стаття «Дорожное строительство за границей и у нас», С.Якимов, Журнал «За рулем» №4, 1928 рік. (сторінки: 15, 16, 17) 
[6] Б. М. Гранде. Введение в сравнительное изучение семитских языков. Москва. РАН. 1998 г., стр. 15. 
[7] Значение слова "КРЕМЛЬ" в толковом словаре Даля 
[8] Детская энциклопедия: Из истории человеческого общества (для среднего и старшего возраста). Том 8. Издание второе. Академия педагогических наук СССР. М.: «Просвещение», 1967 (с.:229, 241—243, 248—252)
[9] Шанский Н.М., Боброва Т. А — Школьный этимологический словарь русского языка 4-е изд., стереотип. М.: Дрофа, 2001. 400 с.

 

Вовки і вівці

Г.В.Хазанов, 1989 рік "Волки и овцы". Автор: С.Альтов

Згадалась стара мініатюра Г.Хазанова "Вовки і вівці", яка вперше вийшла на ТБ в 1989 році.. Тлумачення її може бути вельми цікавим, аніж це може здатися на перший погляд.

Відомо, що вовк — поширений мотив в фольклорі, міфології, космології, де відзначаються такі характеристики вовка, як незалежність, любов до свободи і нескінченного простору, жорстокість, сила,  здатність до соціальної поведінки, а також пов'язані з вовком виття на Місяць. У багатьох культурах існує міф про можливість перетворення людини на вовка.  

Незважаючи на переважний негативний образ вовка, деякими з його якостей захоплюються, а в деяких культурах тварина є шанованою. Існують міфи про вовка — хранителя людей. Найбільш відомим є той, що про Ромула і Рема. Вовк, поряд з собакою і яструбом був символом бога війни Ареса. У Стародавній Греції, тварини були втіленням вищих сил. У міфології монгольських і тюркських народів образ вовка сприймається позитивно, він є шанованою твариною, а монголи і деякі тюркські народи вважають вовка своїм міфічним предком, сам міф також пов'язується з тюркським етногенезом. Турки стверджують, що є нащадками вовка як і монголи. Крім того, в тюркської міфології вважається, що сірий вовк показав туркам вихід з легендарної батьківщини Ергенекон, що дозволило їм поширитися і завоювати своїх сусідів. Вовк є національною емблемою чеченців і гагаузів. В приналежних до групи тюркських народів — гагаузів, на національному прапорі відображено голову вовка. У сучасній Монголії, вовк, як і раніше вважається символом удачі, особливо для чоловіків. Для Японії, вовк стоїть на сторожі гір і на допомозі людям, особливо фермерам (хлібороби колись поклонялися вовкам в храмах, просячи їх захистити свій урожай від диких кабанів і оленів). У китайській міфології виступає як зберігач Небесного палацу, він, також, намагається поглинути сонце під час затемнення .

У християнстві образ вовка був, безперечно, негативним. Християнство утотожнювало вовка з дияволом, на відміну від ідеалу — тварини в якості Ісуса, представленої у вигляді ягняти. Вовк є символом гріха і єресі. Протягом багатьох століть це вплинуло на сприйняття вовка в європейській культурі. В норвезьких міфах вовку присвоюється та ж роль, що в християнстві — пов'язують із Сатаною.

Вовк є символом жорстокості, зла, жорстокості, часто з погрозою. Але, як бачимо, є й винятки з цього правила. В літературі, вовкам приписували різні якості. Негативний образ вовка присутній в казках "Червона шапочка" і "Три поросята".

Ключ до розуміння:

Вовк — "бажаючий поживитись за рахунок інших"

Вівця/баран — "дурень, який дозволяє живитись за рахунок себе іншим; той хто дає вовку поживитись за власний рахунок"

В оригіналі::

"Дорогие волки и овцы, товарищи.."

Зміст:
"Дорогі бажаючі поживитись за чужий кошт і дурні, які дозволяють живитись за рахунок себе іншим, товариші..."

"Говорили, что волки сыты и овцы целы. Но было ли так на самом деле? Нет. Овец драли у все на глазах. И при этом, ни одна овца не нашла в себе мужество честно сказать "Доколе?"."

"Говорили, що бажаючі поживитись за чужий рахунок ситі і дурні, за чий рахунок живляться "бажаючі поживитись за чужий рахунок" теж цілі (не пограбовані). Але чи було справді так? Ні. (звісно, ні. коли є перші, мають бути ж і другі). За рахунок дурнів живились у всіх на очах. І при цьому, жоден дурень не знайшов в собі сміливості сказати: "До коли?"."

"Я думаю, что выражу общее мнение, если скажу, что не могут быть волки сыты пока овцы целы. Это же очковтирательство!"

"Не можуть "бажаючі поживитись за чужий рахунок" поживитись за чужий рахунок, - коли їм протистоять. (іншими словами: "перші можуть існувати лише тоді, коли є другі"). Це ж одурачування!"

Таким же чином, глибокий зміст має і прислів'я: "З вовками жити — по-вовчому вити".

Текст мініатюри Хазанова "Волки и овцы"

Все собрались? Вроде все, сказал Пегий Волк, задвигая засов на воротах овчарни. Ну чтож, корм есть, сказал вожак и облизнулся присутствующим.

[голосом Михаила Горбачева] - Дорогие волки и овцы! Товарищи! Давайте наконец поговорим откровенно. Как говорится.. как говорится.. положа лапу на сердце. Надо ж признать, что долгие годы, осуществлялась неверная практика. Говорили что мол волки сыты, и овцы целы.. Но было ли так на самом деле? Нет! Овец драли у всех на глазах, у всех на глазах и при этом, при этом, ни одна овца, не нашла в себе мужества, честно сказать "Доколе?". Увы молчали все. Вы правы.. Вы правы. Во время еды разговаривать не хорошо, но это когда ешь ты. А когда едят тебя, высказываться можно и нужно. Я думаю, что выражу общее мнение, если скажу, если скажу, что не могут быть, не могут быть волки сыты, пока овцы целы, это же школтирательство! Извините, извините за прямоту.

Ну что притихли уважаемые овечки, вам нечего сказать. Почему волки молчат? Учтите, учтите, пока не обсудим все наболевшие проблемы, никто же отсюда живым не уйдет. Поэтому я прошу, активнее!

Старый баран заблеял - Можно мне?

Пожалуйста! - сказал вожак, - поприветствуем товарища! Я думаю вам 5 минут хватит! Только говорить на чистоту, да, критикуйте невзирая на лица, я отвернусь! Что бы вас не смущать, а вы режте правдой по ушам! Ну смелее!

Товарищи - заблеял старый баран, - Как только что правильно заметил уважаемый волк, сейчас не те времена. Наконец пришло время посмотреть правде не куда-нибудь а.. а.. аа.. в конкретное место. Сколько можно есть друг друга, о каком увеличении поголовья может идти речь, когда рождаемость одних осуществляется за счет загрызаемости других..

Вот - сказал вожак - Отлично сказано! Отлично сказано! А почему раньше вы не мычали и не телились?

Старый баран вздохнул и ответил - А раньше нас ели молча не предлагая высказываться..

Но слава богу, слава богу, это всё в прошлом. Теперь, теперь, всё будет иначе. Так, что там за крик?

Кто-то сказал - Овцу задрали!!

Как, опять? Сколько? Счетная комиссия пожалуйста посчитайте. Врочем давайте так, я посчитаю сам. Раз и всё! То есть задрали одну овцу в целом. Теперь скажите кто задрал? Я же спрашиваю, кто посмел задрать овцу во время собрания?

Волк с одним глазом сказал - Ну я задрал. Нечаянно! Она первая начала. Я защищался!

Вожак одобрительно кивнул головой - Вы все слышали? Волк нашел в себе мужество честно сказать - Это сделал Я! Вот вам пример самокритики. Вы поняли овцы, как надо себя вести. Значит если кто-то из вас кого-то нечайно загрыз или задрал, не надо замалчивать, ты выйди, ты выйди и честно скажи. Увидите, вам сразу станет легче! Одноглазый, тебе ж стало легче?

Одноглазый волк кивнул и ответил - Намного!

Поймите вы - продолжал вожак, - Что только так, только так, называя вещи своими именами, мы бок о бок пойдем вперед, при этом, при этом честно глядя друг другу в глаза. Ну вот и все, щас сделаем небольшой перерыв, желающие могут перекусить, прямо тут, после перерыва обсудим положением с бараниной. Я думаю она поделится своими соображениями...